Тетяна Гонтар приходить сюди щодня і точно знає - тут її чекають і навіть якщо облают, то без злоби. Вона буквально рятує собачому житті. Покинуті, порізані, обпалені, але найчастіше побиті до смерті. У цих малюків, Каштанок і Білочок повинна була прірва віра в людину назавжди, але їй вони повірили.
Для тих, у кого є хвости, але ні даху над головою товариство «Вірні друзі» ось вже півроку намагається знайти притулок. Вони кажуть – нам треба тільки місце, все інше зробимо самі, але територіальне питання виявляється нітрохи не простіше житлового.
Полковник у відставці Сергій Колпащиков знайшов те місце, яке могло б стати собачим раєм. Тут проходить колектор і заборонено капітальне будівництво. Товариство подало заявку на цей пустир і чекає офіційної відповіді.
«Це була б ідеальна площадка для притулку. Тут велика територія і ми могли б створити спеціальні вольєри для вигулу собак», - каже співзасновник товариства «Вірні друзі» Сергій Колпащиков.
Притулок для бездомних тварин потрібен і в цьому питанні немає інших думок. У вересні вони ходили на особистий прийом до міського голови та отримали тоді від нього підтримку. Їм дали місце, але з одного боку виявився яр, з іншого кладовищі. Довести, що тут притулок вони не зможуть побудувати, виявилося не просто, але у них вийшло.
«У нас тільки землі немає, все інше є. У мене вже є домовленість з будівельними компаніями, вони обіцяли допомогти, безоплатно. До тих пір доводиться залишатися тут», - розповідає член правління товариства «Вірні друзі» Тетяна Гонтар.
Все це схоже на чиюсь злий жарт. Спочатку було кладовище, тепер - сміттєзвалище. Яр, треба сказати, тут теж є. На 1 грудня запланована презентація місця для притулку, килимових доріжок тут точно не буде. Переїзд поки не намічається, а от поповнення тут відбувається регулярно. Так виходить, що найбезпечніше для них місце – за гратами, а найстрашніший ворог – той, хто вважався одним.
